У період, коли формувалась державність Японії, на неї значний вплив справила культура Китаю. Але вже з VIII ст. Японія закривається від зовнішнього світу і на її території утворюється своєрідний культурний конгломерат. За основу світоглядної системи береться буддизм. Писемність також була взята китайська, але трансформована та ускладнена з урахуванням японської мови. Базові обрядові системи і міфологічні уявлення злилися з буддизмом й утворився відмінний від сусідів пантеон божеств. З VIII ст. буддизм перетворюється на централізовану державну релігію Японії. З ХП ст. посилюється феодалізм, постає потреба у значній кількості служивого люду. Так зародилась Каста самураїв ("самура" — служити). Вона виробила своєрідний кодекс честі — повна покора своєму господареві й повна васальна відданість сюзерену. Феодали обмежили владу імператора, відокремивши його від підданих, двір став місцем для розваг і своєрідним культурно-мистецьким осередком. Митці, які групувалися навколо нього, почали творити мистецтво для мистецтва, яке було повністю відірване від життя. Темами творів були ідеалізовані сцени чайних будиночків, портрети "чайних" дівчат, акторів, пейзажі, зображення рослинного і тваринного світу, який оточував японців. Запозичена у китайців форма картини, поєднаної з письмовим текстом, стала широко побутувати в японському середовищі. Цей віршоживопис віддавав данину ідеології дзенбуддизму і слугував йому.Починаючи з XVст. популярним стає театр; провідними стали театральні акторські групи "Но"і "Кабукі". Театральне дійство будувалося на пластиці акторів засобами пантоміми; рухи і танці виконавців були повільними і величавими; актори накладали грим так, що їхні обличчя набирали вигляду маски з містично застиглим виразом.У XVIII ст. значного поширення набуває гравюра, яка дала можливість зробити твори образотворчого мистецтва доступними широким верствам населення, оскільки відбитки, на противагу живописним роботам, були дешевими і їх могли придбати навіть селяни.Малоземелля в Японії зумовило своєрідний архітектурний напрямок, що поєднує будинок і садибу, де кожний елемент самодостатній: дерево, кущ, камінь — природа стає своєрідним мікрокосмом, в якому живе японець.
Навколишнє середовище — малоземелля — виробило особливе ставлення до праці, сформувало її культ. Кожна справа мала бути виконана на найвищому рівні — чайні церемонії, мистецтво аранжування квітів (ікебана), вироби з дерева, кістки, металу відзначаються вищою естетикою і любов'ю до кінцевого продукту. Кожний японець постійно самовдосконалюється, а це сприяє підвищенню продуктивності праці.
Культурологи вважають, що поєднання азіатських культур, де особистість може поступитися власними інтересами перед суспільними, зможе врівноважити Схід і Захід у почутті обов'язку суспільства перед особистістю.
У Європі найстародавнішими були культури Середземномор'я. На цих територіях утворились і розвинулись культурні процеси, які сприяли розвитку культур європейського континенту; тут вироблено динамічну цивілізацію, що називається античною; вона адаптувала цінності сусідніх цивілізацій, виробила новий тип світобачення, який утвердив свою самодостатність, його особливість — це універсалізм, який поєднав громадське, особисте та особистісне; на цьому грунті утворилася культурна спільність Європи.

akadem5.at.ua
monster